Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб Ним спасти людство. Відбулася велика жертва на хресті, Христос помер, щоб відкупити нас з неволі гріха. Віддав Своє життя, щоб ми жили. “Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.” (Римлян 5, 6).
Що ж робить людство сьогодні? Чи дякує Богові за Його любов, милість та доброту? Гріх заполонив світ, людина забуває про свого Небесного Отця. А Христос є актуальний вчора, сьогоді і завтра. “Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!”(Євреїв 13,8).
Серця людей затверділи, не чують голосу Божого. “Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.” (Мт. 13,15). І не тільки позакладало вуха, а й позакладало душі. Людина хоче керувати світом, хоче зайняти місце Бога.
Людина не хоче чути правди і не хоче впустити Господа у своє серце і своїми гріхами витісняє його із свого життя… Як нам бракує любові сьогодні, дуже бракує! Любові до Бога, до ближнього та своєї Батьківщини… Але Господь з нами завжди, Він – взірець для наслідування, тільки потрібно захотіти і відкрити двері свого серця для Христа, який є безмежною любовю, яка охоплює увесь світ…
о. Теодор Дутчак
